Коли переді мною стоїть завдання підібрати доглядальницю для людини, я розумію, я повинна відразу потрапити в ціль — знайти ідеальну й оптимальну кандидатуру, щоб з самого початку створити, як би так сказати, гармонію їхніх характерів, чи що. Мимоволі при цьому я знайомлюся з історією самої сім'ї.
Одна така історія потрясла мене своєю красою. Йтиметься про одну красиву й успішну пару. У молодості, коли обидва були здоровими та красивими, вона раптом поставила йому несподіване запитання: якщо я коли-небудь захворію і стану некрасивою, чи зможеш ти як і раніше любити мене і не залишиш чи?
І ось сьогодні він у мене в офісі, і ми підписуємо Договір про патронажної допомоги для його дружини. Її діагноз — прогресуючий розсіяний склероз, він — успішний робочий вчений. Він каже мені, що до сих пір пам'ятає її прекрасні очі, звернені до нього з цим питанням. І ось тепер, коли хвороба невблаганно руйнує її тіло, він твердо знає, що його відданість і любов до неї сильніше розсіяного склерозу.
Вона щовечора чекає його після роботи та засинає тільки тоді, коли він вже вдома. Його ніжність продовжує їй життя навіть в такому стані. Доглядальниці, які доглядають за нею, іноді не витримують зворушливості таких хвилин і виходять в іншу кімнату.
Працюючи директором в Агентстві, я часто зустрічаюся з дуже різними людьми й бачу разюче сильні якості людини — відданістю і глибоку любов до своїх близьких.
Литвиненко Н.В.